Friday, July 11, 2008
Львів, осінь 2007
Восени минулого року ми з Альоною провели незабутній день у Львові. Фотографія зроблена цифромильницею Canon S3IS (дякувати Жені Гучеку, який надав цей девайс для тест-драйву)
Кілька моїх робіт
З мене художник нікудишній. Свої дитячі і шкільні малюнки згадую як срашний жах :) Втім, мені більше подобалася скульптура. Пластилін закуповувався мало не оптом в сільському магазині промтоварів - принаймні по дві пачки на день. З друзями дитинства (Славком Яценком і Сергієм Сологубом - до речі, перший на рік від мене старший, другий на рік менший, всі ми троє народилися в один місяць з різницею в 2-3 дні!) що ми тільки з того пластиліну не ліпили... Племена індіанців, армії ковбоїв, залізниці, літаки, кораблі, космічні кораблі, автівки, будинки і т.д. - тобто все, що робило дитячі мрії майже реальними :) На жаль, не залишилося жодної документальної згадки про ті часи - а ні мої батьки, а ні батьки моїх друзяк не захоплювалися фотографією. Хіба що десь на горищі завалявся шмат різнокольорової маси, до якої з часом приєдналися бруд і запах давнини.
Мені завжди хотілося добре малювати. Але а ні автівки, а ні пейзажі мені не підкорювалися. Якось моєму батькові на день народження хтось подарував фотоапарат ФЕД-5С (якщо не помиляюся з індексом). Він пролежав на полиці добрих років три, коли батько якось прийшов і заявив, що домовився з нашим новим сусідом, щоб він навчив мене азів фотографії. Володя (так звуть цього сусіда) виявився досить дивним типом. Виявилося, що він щойно повернувся з лав Збройних Сил, де його "діди" добряче побили, причому так сильно, що в нього почалися психічні розлади. Тоді це не було так помітно, але зараз все на лице... Але ближче до справи. Він розпочав з кінця, тобто з проявки і фотодруку. Йо-майо, подумав я. Це не "майо" 8). І знову забув про фотографію, тепер років на 9.
Вже після закінчення університету, працюючи на меблевій фабриці Хоуммейкерс-99, я познайомився з тамтешнім інженером по техніці безпеки Корчагіним (ім’я не пам’ятаю, але точно не Павка!). Саме він мені і порадив придбати дзеркальний фотоапарат Fujica AX-1 1983 року випуску. Камера напіватоматична (тільки пріоритет діафрагми), без ручного режиму, але з дуже якісним об’єктивом x-Fujinon 50mm 1/1.9 (фікс). Мати "ножний" зум в час, коли мало не кожна мильниця мала принаймні 3х кратне збільшення, було якось навіть соромно ;) але які виходили фотки!!!! У мене ніколи не було 35мм мильниці, але після фуджика мене від них взагалі відвернуло.
Втім, не все було солодко - трапилася мені і ложка дьогтю. В 2001 році ми з Сергієм Стрільчуком домовилися взяти відпустки в однаковий час і зганяти до Львова. Вражень була ціла купа, я відклацав три плівки і.... тільки одна, і та не повністю, вийшла нормально. Виявилося, що ущільнювач задньої кришки (звичайний паралон) від старості протрух, і за певних умов плівка засвічувалася прямо в фотоапараті... Ну, це я виправив, і все ніби-то забулося, аж доки в 2003 році я з Альоною (ми щойно побралися і повернулися з весільної подорожі) були запрошені до Москви на щорічну Конференцію Церков Христових колишнього СРСР. Знову ж таки, відзняв я два чи три мотки плівки, і... вже вдома, в Білій Церкві, в фотостудії менї їх банально засвітили :(. Ох, який же я злий був тоді! І це було останньою краплею - через півроку у нас вже був цифровик - той самий, який нещодавно, після майже 5 років служби, зламався (я сподіваюся, не надовго).
За цих 5 років у мене зібралося добрячих 12 тисяч знімків. Могло бути б і більше, але картки пам’яті тоді були дорогі - 256МБайт я придбав за 45 доларів - і це в США з 20 доларів знижки! У нас вони коштували тоді всі 80! На 256мб у мене поміщалося максимум 120 фотографій - і саме стільки і "важила" моя кожна "фотосесія".
Кілька днів тому переглядав старі знімки, і відшукав кілька, на мою думку, вдалих робіт, які я і пропоную вам "зацінити".
Лише попереджаю, що я проти використання моїх знімків БЕЗ моєї особистої письмової згоди. Так би мовити, (С)
Subscribe to:
Posts (Atom)
